<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<document>
<s id="1">- Кажуть, що у вас є карта якогось острова, що на цій карті хрестиками позначено місця, де заховано скарби, і що острів лежить...</s>
<s id="2">Дружина точить його не перестаючи, і раптом він стискає кулаки, підносить їх до її обличчя, скрипить зубами і викрикує не своїм голосом: - Ой!</s>
<s id="3">Ой як же не спиш, то підойми сї:</s>
<s id="4">Оскільки йдеться про національну ідею, то, певно, її належить тлумачити як центральну унікальну норму звичаєвості, як стрижневу ідею суспільного устрою, довкола якої розгортається структура звичаєвості, і яка, при виникненні національної держави, стає засадою політико-правового і соціального устрою.</s>
<s id="5">Цими інституціями є: моральний закон, звичаєве право, соціальна традиція, вірування, ритуал.</s>
<s id="6">Але небожі, розташувавшись у гнізді, не хотіли його ні за що назад вертати.</s>
<s id="7">Чорновола В. С. Увільнити від обов'язків Міністра Державного контролю Української РСР тов.</s>
<s id="8">— Я говорю про святу воду, цебто про горiлку.</s>
<s id="9">Як ти прийдеш до валі з просьбою, щоб відпустив запорожців на Кубань, цебто до Росії, то він возьме тебе за московського аґента.</s>
<s id="10">А що-то їх мати!..." о 10. Масло.</s>
<s id="11">Нараз шхуна круто повернула градусів на двадцять щонайменше, і майже ту саму мить я почув один за одним два вигуки на борту.</s>
<s id="12">Але це не витрати на майбутній рік, — їх треба віднести і до дальших років.</s>
<s id="13">Нащо ви покинули мене!</s>
<s id="14">Перейменувати топонімічні об'єкти в місті Житомирі без зміни нумерації будівель згідно з додатком 1.</s>
<s id="15">11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.</s>
<s id="16">Компенсацією за ці образи було те, що ми вважалися кращими учнями класу.</s>
<s id="17">Петька Клин не впав, хоч ґрімаса болю змінила його лице: він упав лише по другій сальві, а жовніри дали сальву ще втретє до бездушних останків людини.</s>
<s id="18">Хиба не пора?</s>
<s id="19">Скасування кріпосного права не запобігло, а тільки на пізнійше відложило новий виступ народніх мас.</s>
<s id="20">Верстви минають одна по одній, а Тома йде все далі в ліс, аж поки не зупиняється на глухій лісовій дорозі, що в'ється в кущах і зникає десь за зеленими пагорками.</s>
<s id="21">Але разом із тим тільки він один у силі примусити всіх найкращих людей із сел і з класів пожертвувати інтересами свого села й свого класу для спільних інтересів Нації й Держави.</s>
<s id="22">— Парканацять!</s>
<s id="23">10 А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.</s>
<s id="24">В год. 2-й вночі ми виїхали з цукроварні.</s>
<s id="25">— Гольмс, — закричав я, — Гольмс!</s>
<s id="26">Шляхта порядкувала, якъ сама хотѣла або вмѣла, но съ тыхъ порядко̂въ не було пожитку для народу.</s>
<s id="27">— Деж тут небезпека?</s>
<s id="28">Таких то пасажирів має пекло.</s>
<s id="29">Система Десни — з системою Оки, середнїм Поволжем та верхнїм Подонєм, а Посеме і середнї притоки Днїпра — Ворскла й Самара близько звязані з системою Донця.</s>
<s id="30">Усі непосидючі птиці вже в ирій полетіли.</s>
<s id="31">" Ісусова смерть 44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.</s>
<s id="32">Остання запросила на обід "старого дядька" та ще вчіпила йому червону квітку до петлиці.</s>
<s id="33">Перед ними стояли високі скелі, наче стіни.</s>
<s id="34">'''Улянівська виборча округа''' (центр — с. Улянівка).</s>
<s id="35">Тільки в напрямі реґенерації старої віри, в напрямі відродженя живих і захоплюючих старих ідеольоґічних образів новими методами, відповідаючими зміненим зовнішнім умовам істнування даної ґрупи, може вестися творча робота слова в моменти зневіри і упадку свідомої волі.</s>
<s id="36">Сусідською плямуєтесь ви кровю.</s>
<s id="37">Краєзнавча робота в Харкові і на Слобожанщині.</s>
<s id="38">Взяв Христос і повипускав душі з пекла.</s>
<s id="39">Насилу ми їх утримали від негайного виступу.</s>
<s id="40">Лиш ти однакове й незмінне,</s>
<s id="41">Але з другого боку московське правительство не хотїло віддати повного самопорядкування українському громадянству, не хотїло позволити, щоб воєводи і всякі уряди настановляли ся самою людністю, щоб всї доходи з України збирали ся самими українськими виборними урядниками до місцевого скарбу і віддавали ся на місцеві потреби.</s>
<s id="42">Хай незгоди між вами не буде!</s>
<s id="43">Але анарх уже далекий був від Хлоні.</s>
<s id="44">Файл:Ілюстрована історія України 282.jpg 282.</s>
<s id="45">я й сам бачу тепер...</s>
<s id="46">Той подїл однакож не зовсїм точний, бо обі полоси тягнуть ся не лиш через Марамарошську, Берегську і Унґварську вармедь 1), але також через Земплинську, Шаришську і Спішську Ріжниця між жителями гір і рівнин на перший погляд впаде в очи.</s>
<s id="47">Як тоді війна, так тепер Революція врятували його від загибелі.</s>
<s id="48">— Що, любко?</s>
<s id="49">— А он там край села стоїть кузня, туди і йди просто.</s>
<s id="50">— З удовольствієм,— п'яно лепетав Онисько й звертався до Микити Гордійовича: — Дозвольте вас, хороший чоловіче, улобизати.</s>
<s id="51">Озирну́лось, аж ба́чить: кля́мка ви́сить і двері не зо́всім щільно причи́нені.</s>
<s id="52">А може жити ще довго...</s>
<s id="53">Воно, певна річ, кожна людина, письма святого ізучена, по силі своїй зможе...</s>
<s id="54">І самодержавство гетьманське — це не самодержавство царське.</s>
<s id="55">Я того всього не розумів.</s>
<s id="56">— Слух...</s>
<s id="57">Але я не прошу ні за свою волю, ні за своє щастя...</s>
<s id="58">Кілька птахів, що переганялось високо під хмарами, зникли на хвильку й появились знов,- і звернули його увагу на себе.</s>
<s id="59">— Хто вы за одни̂?</s>
<s id="60">Відповідно до цього статтю 44 викласти так:</s>
<s id="61">„Ой комаре-господаре, Де ся скажеш поховати?</s>
<s id="62">їй, видимо, було приємно, що ця людина не поглузувала з неї.</s>
<s id="63">Решту ж вона охоче викреслювала з свого життя.</s>
<s id="64">Всі давно вже повставали, поснідали і встигли принести дров чи не половину того, що вчора наносили, коли я раптом прокинувся від несподіваного галасу й крику.</s>
<s id="65">Чи ти ж не сам ізверг неволю віковічно І гордих королів під право нахилив?</s>
<s id="66">А дід встає з печі та: — Здорові, люди добрі!</s>
<s id="67">Сказав він раз — лежить шматок, сказав удруге — лежить шматок.</s>
<s id="68">Віддаю.</s>
<s id="69">Він сильними руками бере Артема за плечі й веде до ліжка.</s>
<s id="70">Старший каже молодшому:</s>
<s id="71">І роботи до біса, і користі мало, а тілько схибив дерощот, і бігай, шукай місця...</s>
<s id="72">На 1929 рік намічено геологічні й зоологічні дослідження, дослідження лісів, археології місцевого краю.</s>
<s id="73">Веселка захопила й корабель з його мокрими вітрилами і неначе вкрила його якоюсь пишною дорогою тканиною.</s>
<s id="74">А я загулялась та й забула, що завтра неділя.</s>
<s id="75">Ану-ка, потрудіться виити.</s>
<s id="76">Голуба Одеса: — пароплави вуджать небо, так, що небу жарко...</s>
<s id="77">— Так бери коні, дожени.</s>
<s id="78">Оголошено рішенням Київського облвиконкому від No 524 19.08.1968 р.</s>
<s id="79">— Ой, а щож йому таке стало ся? — скрикнула Целя.</s>
<s id="80">«Революція - це гроза.</s>
<s id="81">Навіть «мама Костуся» покидає свою половину.</s>
<s id="82">І дійсно багато почало підносити руки, але Грабарчук і його запальні хлопці вже зарубали душ яких пятнадцять.</s>
<s id="83">З регіональнорідкісних видів, тут зустрічаються півники сибірські.</s>
<s id="84">Споконвіку цей Образок 7.</s>
<s id="85">І місце холодне...</s>
<s id="86">Думку мою повитали і після чаю почало ся читаннє.</s>
<s id="87">Кинулась дівчина за тією собакою, щоб відняти намисто, а собака й каже: — Е, дівонько-голубонько, не хотіла мені у пригоді стати,— не будеш від мене намиста брати!</s>
<s id="88">33 І стане труп цього наро́ду за сте́рво небесному пта́ству та земній звіри́ні, і не буде, хто б їх відстраши́в!</s>
<s id="89">Я певен, що коли-б Афанасьев не був за молоду уланом, він писав би вірші без запомоги самоваря.</s>
<s id="90">Також Євросоюз не змириться з жодним актом насильства в Азовському морі.</s>
<s id="91">— Заспівай тепер нам, знаєш, такої, щоб і хата заходила, Горпина.</s>
<s id="92">Я думала, що мама и тато не жиють вже, и не надѣялась бачити ихъ, а мамы такой знать не побачу...</s>
<s id="93">Все-ж таки не хотїв Ракоці покидати свого наміру.</s>
<s id="94">Очевидно, се дуже болючий пункт нашого духовенства, бо майже всі щиріші священики розпочинали зо мною розмову такою фразою: «Що вам сталося, що ви хочете з нас поробити целебсів?».</s>
<s id="95">Чи добре це - покинути жінку свою, аби вступити до монастиря?</s>
<s id="96">створили в Україні тільки особи духовні.</s>
<s id="97">'''Шевченко''' Софію Герасимівну — колгоспницю села Соснівка, 30. '''Щербину''' Ганну Гордіївну — домашню господарку села Підлипне, Конотопського району.</s>
<s id="98">І як при критиці історичних документів першим і найважливішим питанням є питання автентичності, а отже, генезису, походження даного документа, так і тут поставлено тепер на першому плані питання: як виникають і звідки по ходять народні пісні?</s>