Вигорлат (Вігорлат, Выгорлат) є найвысшый верх Вигорлатскых верхів вулканового походжіня.
Вигорлат (Вігорлат, Выгорлат) - найвища гора Вигорлатских гір вулканового походження.
Іде о тзв. спячій вулкан.
Так званий сплячий вулкан.
Находить ся на Словеньску в окресі Гуменне.
Розташована в Словаччині в околиці Гуменного.
Мать вышку 1076 метрів н. м.
Має висоту 1076 метрів.
Олива або оливка — плод оливового строма оливы европской Olea europaea.
Олива або маслина — плід маслини європейської (Olea europaea).
Е то оддавна култивована културна ростлина Середоморя и климатично подобных земель.
Це найдавніший представник культурних рослин Середземномор'я та кліматично подібних земель.
Жерела и одказы
Джерела
Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.).
Український радянський енциклопедичний словник в трьох томах. / Кудрицький А.В. та ін. (ред.).
Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им.
Головна редакція Украінської Радянської Енциклопедії ім.
Референции
Примітки
Пожиточность
Поживні речовини
Мяздро плода обсягуе 30-40% потравинового олаю, сахариды, провитамин A (каротин), витамины B, C.[1] Оливкы и оливовый олай суть такым давным потравиновым продуктом, як грозно и вино.[2] Мають позитивный детоксикачный вплыв на организм, помагають загамовати старнутя, сердечны хвороты, злѣпшують травлѣня, и дяку ку ѣдлу.
М'якоть плода містить 30-40% рослиної олії, вуглеводи, вітамін A (каротин), вітаміни B, C.[1] . Маслини та оливкова олія є давнім рослиним продуктом, як виноград та вино.[2] Мають детоксикачный вплыв на організм, допомагають сповільнювати старіня, сердечні хвороби, поліпшують травленя, та підвищують апетит.
Суть закладом т. зв. середоморской диеты, котра ся поважуе за главну причину односно векшой добы живота обывательох Середоморя.
Є частиною т. зв. середземноморської дієти, котра ся поважуе за главну причину односно векшой добы живота обывательох Середземномор'я.
Яко вонкашне средство оливовый олай помагать против кожных хворот.
Як лікарський засіб оливкова олія допомагає проти шкірних хвороб.
Збер и схоснованя
Урожай та зберігання
Уроджай ся зберать восени, а темных оливок аж в децембру.
Урожай збирають восени, а темні маслини аж в грудні.
Не е тото окрема файта, зелены оливкы суть лем недозрѣлыма, але набравшыма повну масу плодами.[3]
Не є окремими плодами, зелені оливи є недозрілими, але мають повну масу плодів.[1]
Плод при повной дозрѣлости темнолиловый аж чорный, часто зоз восковым повоем, важить до 15 г.[4]
Плід при повній дозрілості темносиній аж чорний, часто з восковим нальотом, важить до 15 г.[1]
Главныма продуцентами олив и оливового олаю суть Испания, Италия, Греция и краи Сѣверной Африкы.[1]
Головними виробниками маслин й оливкової олії є Іспанія, Італія, Греція і частина Північної Африки.[1]
Свѣжо зобраны оливы не суть споживателны через надмѣрну горькоту.
Свіжо зібрані оливи не є поживними через надмірну гіркоту.
Тота горькота ся одберать лугованьом, а пак ся оливкы закладують.
Цю гіркоту нейтралізовують лугованям, а потім оливи закладують.
Такы оливкы ся споживають як додаток при ѣдлѣ.
Такі оливи споживають як додаток при їжі.
Понеже темны оливкы ся поважують за якостнѣйшы, продуценты часто лугують зелены оливкы з приступом воздуха, од чого достають темне офарблѣня.
Ніжні темні маслини відбирають за якітю, техніка часто лугують зелені оливи з доступом повітря, від чого отримують темне забарвленя.
О таком неприродном офарблѣню можеме ся дознати, кедь в зложѣню продукта суть зазначены конзерванты E579 або E585.[1]
Про таке неприроднє забарвленя можна дізнатся, бо в складі продукта є зазначені консерванти E579 або E585.[1]
Найвеце цѣнным продуктом, добываным з олив е оливовый олай.
Найбільш цінним продуктом, який виробляють з оливи, є оливкова олія.
Дозрѣлы плоды дакотрых файт обсягують аж 80% олаю.
Дозрілі плоди інколи мають вміст, аж 80% олії.
Найлѣпшый добывать ся простым студеным пресованьом оливок, такый олай мать означѣня Extra або Virgin oil (перве студене вытисканя).
Найкраще отримують простим матодом, пресуванням олив, така олія має назву Extra або Virgin oil (перша стадія витисканя).
Горшой якости олай добывать ся горячым пресованьом зоз джамы, котра зостала по первом студеном пресованю, а означать ся Pomace oil (джамовый).
Меншої якості олії отримумють гарячим пресуванням з м'якоттю, яка лишилася з першої стадії пресовання, а називається Pomace oil .
Тот олай ся може хосновати в козметицѣ або мыдлярствѣ.[1]
Ця олія може використовуватися в косметиці або малярстві.[1]
Дѣянич Василь Васильович, псевдонимы: Турянин, В.
Василь Васильович Діянич, псевдоніми: Турянин, В.
Буревісник, Вася Ужанський; *15. юл 1925, Туря Быстра (Turjasebes), Мадярске кральовство — †19. юн 1980, Ужгород, Украина — поет, новинарь.
Буревісник, Вася Ужанський (15 липня 1925, Тур'я Бистра (Тур'яшебеш), Мадярське королівство — 19 червня 1980, Ужгород, Україна — карпато-русинський поет, журналіст.
Зберкы:
Збірки:
Ужгород, 1958;[3] Там, де річка Тур’я.
Ужгород, 1958;[1] Там, де річка Тур’я.
Ужгород, 1961;[3] Земле, ти чудесна!
Ужгород, 1961;[1] Земле, ти чудесна!
Ужгород: Карпати, 1966;[3] Смереки осені не знають.
Ужгород: Карпати, 1966;[1] Смереки осені не знають.
Ужгород, 1975;[3] Цвіт папороті.
Ужгород, 1975;[1] Цвіт папороті.
Ужгород, 1985.[3] Гори ви мої мальовані.
Ужгород, 1985.[1] Гори ви мої мальовані.
Родив ся в фамилии земледѣлця.
Народився у селянській родині.
В року 1943 закончив Ужгородску гимназию.
1943 року закінчив Ужгородську гімназію.
Публиковати свои творы зачав в року 1941, писав по русскы.
Публікувати свої твори почав 1941 року, спочатку російською мовою.
Его 8 верши появили ся в зборнику Тройка (1942), котрый достав позитивну критику в Литературной недѣли (1942).[1]
8 його віршів були опубліковані у збірці "Тройка" (1942), яка була позитивно відзначена критиками у "Литературній неділи" (1942).
Участвовав в Другой свѣтовой войнѣ.
Брав участь у Другій світовій війні.
Абсолвовав фах новинарства[1] на Высшой партийной школѣ в Кыйовѣ (1949).
Закінчив факультет журналістики у Вищій партійній школі у Києві (1949).
Працовав яко новинарь в редакции новинкы «Закарпатська правда» (Ужгород). В новинцѣ выступовав зоз статьями и начерками о умѣлцях Закарпатской области.
Працював журналістом в редакції газети «Закарпатська правда» (Ужгород), де опублікував багато статей і нарисів, у тому числі про митців Закарпатської області.
В року 1962 став ся членом Сполку писательох Украины.[2]
1962 року був прийнятий у Спілку письменників України.[2]
По войнѣ писав по украинскы и выступовав з поезиями в областных, републиковых и заграничных украинскых новинках, часописах и алманахах: Літературна Україна, Правда Украины, Радянська Буковина, Радянська Донеччина, Україна, Дружно вперед, Дукля, антологии Поети Закарпаття (1965), зборниках Весна (1947), Лицем до сонця (1960), Віщий вогонь (1974).[1]
У повоєнний час писав українською мовою і публікував вірши в обласних, республіканських та закордонних українських газетах, часописах и альманахах: "Літературна Україна", "Правда України", "Радянська Буковина", "Радянська Донеччина", "Україна", "Дружно вперед", "Дукля", антології "Поети Закарпаття" (1965), збірниках "Весна" (1947), "Лицем до сонця" (1960), "Віщий вогонь" (1974).
Поезия Дѣяничова вѣнована родному краю, наповнена народныма спѣванковыма мотивами. Дакотры поезии зостали перекладены по русскы, осетинскы, мадярскы. Цѣлый рад его верши поклали на музику композиторы Г. Дулишкович, М. Кречко, А. Шугаев.[1]
Окремі вірши було перекладено російською, осетинською, угорською мовами; їх поклали на музику композитори Г. Дулишкович, М. Кречко, А. Шугаєв.[1]
Майже на каждом концертѣ Закарпатского народного хора звучали спѣванкы на его слова.
Майже на кожному концерті Закарпатського народного хору звучали пісні на його слова.
В конци року 2015 ку 90-м недожитым уродинам поета Закарпатска областна писательска организация и меценаты выдали зберку его выбраных поезий, названу Горы вы мои мальованы.
Наприкінці 2015 року у відзнаку його 90-річчя Закарпатська обласна організация письменників і меценати видали збірку його вибраних поезій "Гори ви мої мальовані".
Антоний Андрѣев Бобульскый (*5. август 1887 Краков, Австрийска империя — мѣсто и датум смерти непознаты)[1] — писатель, драматик и выдаватель на Подкарпатской Руси.
Антоній Андрійович Бобульский (5 серпня 1887 Краків, Австрійська імперія — місце і дата смерті невідомі)[1] — письменник, драматург і видавник Підкарпатської Русі.