Lijst van voetbalinterlands Nederland - Roemenïe Plaats uw zelfgemaakte foto hier Portaal Voetbal
Бела Шароші Особові дані Повне ім'я Бела Стефанчич Дата народження 15 серпня 1919(1919-08-15) Місце народження Будапешт, Угорщина Дата смерті 15 червня 1993(1993-06-15) (73 роки) Місце смерті Сарагоса Зріст 186 см Вага 82 кг Громадянство Угорщина Позиція півзахисник Професіональні клуби* Роки Клуб Ігри (голи) 1937–1946 «Ференцварош» 234 (64) 1946–1949 «Болонья» 77 (5) 1949–1950 «Барі» 21 (2) 1950 «Атлетіко Хуніор» 3 (0) 1951 «Порту» ? (?) 1952 «Реал Сарагоса» 7 (3) 1953–1956 «Лугано» ? (?) 1955 «Мільйонаріос» 18 (3) Національна збірна** Роки Збірна Ігри (голи) 1939–1945 Угорщина 25 (1) Тренерська діяльність*** Роки Команда Місце 1953–1956 «Лугано» 1956–1958 «Базель» 1958–1959 «Ян» (Регенсбург) 1959–1961 «Алеманія» (Аахен) 1961–1962 «Беєрсхот» 1962–1964 «Барселона» (помічник) * Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію поновлено 21 червня 2015. ** Інформацію про ігри та голи за національну збірну поновлено 21 червня 2015. *** Тільки на посаді головного тренера.
György Sarosi Plaats uw zelfgemaakte foto hier Portaal Voetbal
Дьєрдь Шароші Дьєрдь Шароші у 1931 році Особові дані Дата народження 16 вересня 1912(1912-09-16) Місце народження Будапешт, Австро-Угорщина Дата смерті 20 червня 1993(1993-06-20) (80 років) Місце смерті Генуя, Італія Громадянство Угорщина Позиція нападник Професіональні клуби* Роки Клуб Ігри (голи) 1930–1948 «Ференцварош» 382 (351) Національна збірна Роки Збірна Ігри (голи) 1931–1943 Угорщина 62 (42) Тренерська діяльність** Роки Команда Місце 1948–1950 «Барі» 1950 «Луккезе-Лібертас» 1951 «Луккезе-Лібертас» 1951–1953 «Ювентус» 1953–1955 «Дженоа» 1955–1956 «Рома» 1957–1958 «Болонья» 1959 «Рома» 1960 «Брешія» 1962–1963 «Лугано» * Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.
Gebruiker:Unikalinho/György Sarosi
Дьєрдь Шароші
Sueo M. Shiino (1 januari 1908 — 20 september 1978) was een Japanse zoöloog en carcinoloog, gespecialiseerd in de studie van schaaldieren van de orde Tanaidacea en Bopyridae.
Шіїно Сюо (1908—1978) — японський зоолог, спеціалізувався на вивченні ракоподібних ряду Tanaidacea.
Shiino werd geboren op 1 januari 1908 in de stad Nagoya.
Народився 1 січня 1908 у місті Нагоя.
Van 1927 tot 1930 studeerde hij zoölogie aan de Universiteit van Kioto, waar hij een masterdiploma behaalde.
У 1927—1930 роках вивчав зоологію в Кіотському університеті. Отримав ступінь магістра.
Zijn leraren waren Taku Komai en Yo K. Okada, pioniers van zoölogie van Japan.
Його вчителями були Комаї Таку та Окада Йо — піонери польової зоології Японії.
Vanaf 1931 werkte hij in het laboratorium voor mariene zoölogie aan de Universiteit van Kioto.
З 1931 року працював у Лабораторії морської зоології Кіотського університету.
In 1941 promoveerde hij.
У 1941 році отримав ступінь доктора наук.
Hij studeerde zeeschaaldieren in Japan, Zuidoost-Azië en Oceanië.
Займався вивченням морських ракоподібних Японії, Південно-Східної Азії та Океанії.
Hij beschreef tientallen geslachten voor schaaldieren en enkele honderden soorten.[1] Naast zijn werk als carcinoloog gaf hij ook les aan visserijstudenten en werkte hij samen met wetenschappers en biologen die met de visindustrie betrokken waren. In november 1951 kreeg hij de gelegenheid om een lezing te geven over de fylogenie van Bopyrides in aanwezigheid van de Japanse keizer, die Kashikojima (prefectuur Mie) bezocht. Drie jaar later, in november 1954, werd hij naar het keizerlijk paleis uitgenodigd om in aanwezigheid van de keizer een lezing te geven over een nieuwe cryptoniscusparasiet, Cyproniscus ovalis.[1]
Описав декілька десятків нових таксонів ракоподібних.
Kortsnoi (Wijk aan Zee 1968)
Корчной (Вейк-ан-Зеє 1968)
Het Hoogovenstoernooi 1968 was de 30e editie van het internationale schaaktoernooi, gehouden in 1968 in .
Вейк-ан-Зеє 1968 — 30-й міжнародний Шаховий турнір, який відбувся 1968 року.
Lublin-driehoek — een tripartiet platform voor politieke, economische, culturele en sociale samenwerking tussen Litouwen, Polen en Oekraïne[1], dat tot doel heeft de integratie van Oekraïne in de EU te ondersteunen.
Люблінський трикутник (лит. Liublino trikampis, пол. Trójkąt Lubelski) — тристороння платформа для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між Литвою, Польщею та Україною[2], метою якого є підтримка інтеграції України в ЄС.
Op 28 februari 2021 werd bekend dat eind januari 2021 de in 2020 gekozen president van Belarus, Svitlana Tikhanovska, voor het eerst contact opnam met de minister van Buitenlandse Zaken van Oekraïne Dmytro Kuleba, waar hij ons uitnodigde voor een bijeenkomst van de Lublin-driehoek en wacht op een uitnodiging voor een offline ontmoeting met de heer Kuleba en met de Verchovna Rada.
28 лютого 2021 року, стало відомо, що наприкінці січня 2021 року обрана в 2020 році президентка Білорусі Світлана Тихановська вперше вийшла на контакт з главою МЗС України Дмитром Кулебою, де він запросив нас на зустріч Люблінського трикутника та очікує на запрошення на зустріч офлайн з паном Кулебою і з Верховною Радою.
Svitlana merkte op dat ze wilde dat de "Lublin-driehoek" de "Lublin-vier" zou worden. [1]
Світлана зазначила, що хотілося, аби "Люблінський трикутник" став "Люблінською четвіркою".[11]
De vice-ministers kwamen ook overeen om een tripartiet thematisch overleg te starten op het niveau van de directeuren van de ministeries van Buitenlandse Zaken van de drie landen.
Заступники міністрів домовилися також розпочати тристоронні тематичні консультації на рівні директорів департаментів МЗС трьох країн.
De coördinatoren hebben veel aandacht besteed aan de situatie in Belarus en enkele andere landen in de regio.
Важливу увагу консультацій координатори приділили ситуації в Білорусі та деяких інших країнах регіону.
Vasyl Bodnar sprak zijn dank uit aan de partners voor hun voortdurende steun voor de territoriale integriteit en soevereiniteit van onze staat en voor hun steun bij het tegengaan van Russische agressie.
Василь Боднар висловив вдячність партнерам за незмінну підтримку територіальної цілісності і суверенітету нашої держави та підтримку у протидії російській агресії.
Hij informeerde zijn collega's ook over de belangrijkste doelstellingen van het Krimplatform en nodigde Polen en Litouwen uit om actief samen te werken in het kader van het platform, dat tot doel heeft de Krim te bezetten. [1]
Він також поінформував своїх колег про основні цілі Кримської платформи та запросив Польщу і Литву до активної співпраці в рамках платформи, метою якої є деокупація Криму.[1]
De landen van de Lublin-driehoek hebben hun steun uitgesproken voor het herstel van de territoriale integriteit van Oekraïne binnen de internationaal erkende grenzen en roepen op tot een einde aan de Russische agressie ertegen.
Країни Люблінського трикутника заявили про свою підтримку відновлення територіальної цілісности України в межах міжнародно визнаних кордонів і закликають припинити російську агресію проти неї.
De Lublin Triangle dragers geven Oekraïne de status van een NAVO- versterkte partner en stelt dat de toekenning van Oekraïne een NAVO Membership Action Plan is de volgende noodzakelijke stap in deze richting.[1][2][3]
Люблінський трикутник підтримує надання Україні статусу партнера з посиленим НАТО і заявляє, що надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО є наступним необхідним кроком у цьому напрямку.[3][4][5]
De Litouws-Pools-Oekraïense brigade werd in 2014 opgericht in het kader van de tripartiete samenwerking op het gebied van defensie.
Литовсько-польсько-українська бригада створена в рамках тристороннього співробітництва в сфері оборони в 2014 році.
Het leveren van een nationale bijdrage aan multinationale militaire formaties met hoge paraatheid (VN- reserveovereenkomsten, EU Battle Tactical Groups, NATO Response Force), evenals aan internationale vredeshandhavings- en veiligheidsoperaties onder auspiciën van de VN, de EU, de NAVO en andere internationale veiligheidsorganisaties op basis van het mandaat van de VN-Veiligheidsraad en in geval van goedkeuring door de parlementen van de deelnemende landen. [1]
Яка забезпечує національний внесок у багатонаціональні військові формування високого ступеня готовности (Резервні угоди ООН, Бойові тактичні групи ЄС, Сили реагування НАТО), а також міжнародні операції з підтримання миру і безпеки під егідою ООН, ЄС, НАТО та інших міжнародних організацій у сфері безпеки на основі мандату Ради Безпеки ООН та у випадку схвалення парламентами країн-учасників.[17]
Het tripartiete formaat is gebaseerd op de tradities en historische banden van de drie landen.
Тристоронній формат заснований на традиціях та історичних зв’язках трьох країн.
De desbetreffende gemeenschappelijke verklaring werd op 28 juli ondertekend door de ministers in Lublin, Polen.[1] Lublin werd specifiek gekozen als een hint naar de middeleeuwse Unie van Lublin, die het Pools-Litouwse Gemenebest creëerde, een van de grootste staten in Europa op dat moment.
Відповідну спільну декларацію міністри підписали 28 липня в Любліні, Польща.[1] Люблін було обрано спеціально як натяк на середньовічну Люблінську унію, що створила Річ Посполиту — одну з найбільших держав Європи свого часу.
Naam Litouwen Polen Oekraïne Officiele naam Republiek Litouwen (Lietuvos Respublika) Republiek Polen (Rzeczpospolita Polska) Oekraïne Embleem Vlag Bevolking Vierkant 65.300 meest voorkomende km² (25.200 mijl) 312.696 ste meest voorkomende km² (120.733 mijl) 603.628 km² (233.062 mijl) Dichtheid van de bevolking 43 personen / km² 123 personen / km² 73 personen / km² Systeem Unitaire parlementair-presidentiële constitutionele republiek Hoofdsteden Vilnius - 580.020 (810.290 grootstedelijk gebied) Warschau - 1.783.321 (3.100.844 Metropolitan Territory) Kiev - 2.950.800 (3.375.000 grootstedelijk gebied) De grootste stad Officiële talen Litouws (de facto en de jure) Pools (de facto en de jure) Oekraïens (de facto en de jure) Het huidige regeringshoofd Premier Saulius Skvernalis (2016 - heden) Premier Mateusz Morawiecki (Wet en Justitie ; 2017-heden) Premier Denis Shmygal (2020 - heden) Het huidige staatshoofd President Gitanas Nauseda (2019 - heden) President Andrzej Duda (Wet en Justitie ; 2015-heden) President Volodymyr Zelensky (Servant of the People ; 2019 - heden) De belangrijkste religies 77,2% katholieken, 4,1% orthodoxen, 0,8% oud-gelovigen, 0,6% lutheranen, 0,2% hervormers, 0,9% anderen 87,58% rooms-katholieken, 7,10% moeilijk te zeggen, 1,28% andere religies, 2,41% niet-religieus, 1,63% niet gespecificeerd 67,3% orthodoxen, 9,4% Grieks-katholieken, 0,8% rooms-katholieken, 7,7% onbesliste christenen, 2,2% protestanten, 0,4% joden, 0,1% boeddhisten, 11,0% niet-kerkgenootschappen Etnische groeperingen 84,2% Litouwers, 7,1% Polen, 5,8% Russen, 1,2% Wit- Russen, 0,5% Oekraïners, 1,7% anderen 98% Polen, 2% andere of niet gespecificeerd 77,8% Oekraïners, 17,3% Russen, 0,8% Roemenen en Moldaviërs, 0,6% Wit- Russen, 0,5% Krim-Tataren, 0,4% Bulgaren, 0,3% Hongaren, 0,3% Polen, 1,7% anderen BBP (nominaal) ▲ $20,355 на душу населення (2018) (42 місце) ▲ $15,426 на душу населення (2018) (56 місце) ▲ $3,881 на душу населення (2020 кошторис) (119 місце) Externe schuld (nominaal) $ 34,48 miljard (2016) - 31,6% van het bbp $ 281,812 miljard (2019) - 47,5% van het bbp $ 47,9 miljard (2018) - 46,9% van het bbp BBP (PKS) ▲ $38,751 на душу населення (2018) (38 місце) ▲ $32,005 на душу населення (2018) (41 місце) ▲ $10,310 на душу населення (2018) (108 місце) Valuta Euro (€) - EUR Poolse zloty (PLN) - PLN Oekraïense hryvnia (() - UAH Index voor menselijke ontwikkeling 0.774 дуже високо IHDI 13 місце 0.801 дуже високо IHDI 27 місце 0.701 високо IHDI 54 місце
Назва Литва Польща Україна Офіційна назва Литовська Республіка (Lietuvos Respublika) Республіка Польща (Rzeczpospolita Polska) Україна Герб Прапор Населення ▲ 2,794,329[18] ▼ 38,383,000[19] ▼ 41,660,982 [20] Площа 65,300 км² (25,200 миля²) 312,696 км² (120,733 миля²) 603,628 км² (233,062 миля²) Густота населення 43 особи/км² 123 особи/км² 73 особи/км² Устрій Унітарна парламентсько-президентська конституційна республіка Столиці Вільнюс – 580,020 (810,290 Метрополійна територія) Варшава – 1,783,321 (3,100,844 Метрополійна територія) Київ – 2,950,800 (3,375,000 Метрополійна територія) Найбільше місто Офіційні мови Литовська (де-факто і де-юре) Польська (де-факто і де-юре) Українська (де-факто і де-юре) Поточний глава уряду Прем'єр-міністр Саулюс Скверняліс (2016–дотепер) Прем'єр-міністр Матеуш Моравецький (Право і справедливість; 2017–дотепер) Прем'єр-міністр Денис Шмигаль (2020–дотепер) Нинішній Глава держави Президент Ґітанас Науседа (2019–дотепер) Президент Анджей Дуда (Право і справедливість; 2015–дотепер) Президент Володимир Зеленський (Слуга народу; 2019–дотепер) Основні релігії 77.2% католики, 4.1% православні, 0.8% старообрядник, 0.6% лютерани, 0.2% реформатори, 0.9% інші 87.58% римо-католики, 7.10% складно сказати, 1.28% Інші віри, 2.41% Нерелігійні, 1.63% не вказано 67.3% православні, 9.4% греко-католики, 0.8% римо-католики, 7.7% невизначені християни, 2.2% протестанти, 0.4% юдеї, 0.1% буддисти, 11.0% не належать до конфесій Етнічні групи 84.2% литовці, 7.1% поляки, 5.8% росіяни, 1.2% білоруси, 0.5% українці, 1.7% інші 98% поляки, 2% інші або не вказані 77.8% українці, 17.3% росіяни, 0.8% румуни і молдовани, 0.6% білоруси, 0.5% кримські татари, 0.4% болгари, 0.3% угорці, 0.3% поляки, 1.7% інші ВВП (номінальний) ▲ $54,219 млрд (2018) (80 місце) ▲ $20,355 на душу населення (2018) (42 місце) ▲ $585.816 млрд (2018) (21 місце) ▲ $15,426 на душу населення (2018) (56 місце) ▲ $161.872 млрд (2020 кошторис) (56 місце) ▲ $3,881 на душу населення (2020 кошторис) (119 місце) Зовнішній борг (номінальний) $34.48 млрд (2016) – 31.6% ВВП $281.812 млрд (2019) – 47.5% ВВП $47.9 млрд (2018) – 46.9% ВВП ВВП (ПКС) ▲ $107 млрд (2018) (83 місце) ▲ $38,751 на душу населення (2018) (38 місце) ▲ $1.215 трильйон (2018) (23 місце) ▲ $32,005 на душу населення (2018) (41 місце) ▲ $429.947 млрд (2018) (48 місце) ▲ $10,310 на душу населення (2018) (108 місце) Валюта Євро (€) – EUR Польський злотий (zł) – PLN Українська гривня (₴) – UAH Індекс людського розвитку 0.869 дуже високо 34 місце 0.774 дуже високо IHDI 13 місце 0.872 дуже високо 34 місце 0.801 дуже високо IHDI 27 місце 0.750 високо 88 місце 0.701 високо IHDI 54 місце
Three Seas Initiative Visegrad-groep GUAM
Ініціатива трьох морів Вишеградська група ГУАМ Співдружність демократичного вибору Балто-Чорноморська вісь Міжмор'я Річ Посполита Трьох Народів
Het idee om zo'n organisatie op te richten is van Adam Czartoryski, geuit door Viacheslav Chornovil.[1]
Ідея про створення такої організації належить Адаму Чарторийському, яку озвучив В'ячеслав Чорновіл.[6]
Op 1 augustus 2020 nodigde de minister van Buitenlandse Zaken van Oekraïne Dmytro Kuleba de minister van Buitenlandse Zaken van Belarus Volodymyr Makei uit voor de tweede bijeenkomst, die zal plaatsvinden in Kiev. [1] Tijdens het economisch forum in Karpacz, Polen, op 10 september 2020, verklaarde de directeur van de oostelijke afdeling van het Poolse ministerie van Buitenlandse Zaken, Jan Hofmokl, dat de Lublin-driehoek eigenlijk een vierkant met Belarus zou moeten zijn.
На другу зустріч, яка повинна відбутися в Києві, Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в якості почесного гостя 1 серпня 2020 року запросив главу МЗС Білорусі Володимира Макея.[7] Під час Економічного форуму у польському Карпачі 10 вересня 2020 року директор Східного департаменту МЗС Польщі Ян Хофмокл заявив, що Люблінський трикутник мав бути насправді квадратом із Білоруссю.
Volgens hem was Minsk in de beginfase geïnteresseerd in dit politieke project, maar veranderde later van gedachten. [2]
За його словами, на початковому етапі Мінськ був зацікавлений цим політичним проєктом, однак згодом змінив думку.[8]
Op 29 januari 2021, tijdens de eerste online bijeenkomst van de Lublin-driehoek, verklaarde de Oekraïense minister van Buitenlandse Zaken Dmytro Kuleba tijdens een briefing dat Oekraïne, Litouwen en Polen voorstander zijn van toetreding van Belarus tot de Lublin-driehoek, maar de tijd is nog niet gekomen.
29 січня 2021 року під першого онлайн засідання Люблінського трикутника, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив на брифінгу, що Україна, Литва та Польща виступають за приєднання Білорусі до «Люблінського трикутника», однак час для цього ще не настав.
We Don't Wanna Put In is een disconummer waarmee de Georgische band Stephane i 3G Georgië wilden vertegenwoordigen op het Eurovisiesongfestival 2009 in Moskou .
We Do not Wanna Put In — пісня, з якою грузинська група «Stephane і 3G» хотіла представити Грузію на конкурсі пісні «Євробачення-2009», що проходив в Москві.
Om toch nog deel te kunnen nemen aan het festival, moest Georgia vóór 16 maart een ander nummer kiezen of de tekst van het nummer dat al was gekozen, wijzigen.[1]
Щоб все ж взяти участь в конкурсі, Грузії до 16 березня необхідно було або вибрати іншу пісню, або змінити текст вже обраної.
Hierop kondigde Natia Uznadze, de producent van de Georgische voorselectie, op 11 maart 2009 aan dat Georgië zich terugtrok[1] en niet aan het festival van 2009 zou deelnemen.[2]
11 березня 2009 року продюсер компанії «Євробачення-Грузія» Натія Узнадзе заявила про офіційну відмову Грузії виступати на пісенному конкурсі « Євробачення 2009»: [6]
Trivia 3G-zangeres Tako Gachechiladze zou in 2017 alsnog meedoen aan het Eurovisiesongfestival.[1] In 2007 deed Oekraïne iets vergelijkbaars doch subtielers in de tekst van de inzending. Het lied "Lasha Tumbay" van Vjerka Serdjoetsjka kon verstaan worden als "Russia Goodbye" (Rusland, vaarwel). Voor het eerst werd zo'n poging op het Eurovisiesongfestival opnieuw gedaan door de bekende Verka Serduchka (Andrei Danilko).
Примітки
Nationale selectie
Фінал національного відбору
Georgië, dat in de zomer van 2008 een oorlog met Rusland uitvocht over Zuid-Ossetië, was aanvankelijk niet van plan om in 2009 aan het Eurovisiesongfestival mee te doen.
18 лютого 2009 року на першому каналі громадського телебачення Грузії пройшов відбірковий конкурс, який визначив виконавця, який представлятиме Грузію на конкурсі пісні «Євробачення».
Uit woede over de Russische invasie lieten ze het evenement, dat in 2009 in de Russische hoofdstad Moskou zou gaan plaatsvinden, aanvankelijk liever links liggen.[1] Toch werd er op 18 februari 2009 een nationale voorronde georganiseerd. Een van de deelnemers was de formatie Stephane i 3G, bestaande uit zanger Stefan Mgebrishvili, en bijgestaan door 3G, ofwel de dames Nini Badurashvili, Kristine Imedadze en Tako Gachechiladze.[2] De formatie trad op met een disconummer waarvan de tekst opriep om vooral de vrolijkheid erin te houden: We don't wanna put in the negative move, it's killing the groove. Wie echter niet de tekst had en enkel luisterde, hoorde in het nummer een protestlied tegen de zittende Russische premier Vladimir Poetin (We don't wanna Putin, ofwel Wij willen geen Poetin).[1] De toespeling op Poetin was een bewuste keuze; de discoformatie wilde met het anti-Russische lied protesteren tegen de politiek van de russische premier.[3][4] Het lied won de nationale voorronde, en werd daarmee de Georgische inzending voor het songfestival van dat jaar.[5]
Переможцем стала група «Stephane і 3G» з піснею «We Do not Wanna Put In».
Ontvangst
Твердження про політичний підтекст
Via Interfax werd op 20 februari het gerucht verspreid dat de Russische zangeres Diana Gurtskaya, die Georgië in 2008 op het songfestival vertegenwoordigde, zou zijn ingevlogen om het lied te helpen herschrijven.[1][2] Deze geruchten werden echter dezelfde dag nog ontkend.
20 лютого 2009 року в пресі з'явилася інформація, що текст пісні буде змінений. Також повідомлялося, що цьому сприяла виступала в 2008 році на «Євробаченні» від Грузії співачка Діана Гурцкая, яка назвала вибір цієї пісні «величезною помилкою і провокацією, яку не можна допустити».
Natia Uznadze, hoofd van de nationale selectiecommissie van het songfestival liet weten dat de geruchten, die door een aantal Russische media zouden zijn verspreid, onjuist waren, en dat er in de tekst van "We don't wanna put in" niets was veranderd.[2][3]
Але вже до вечора того ж дня керівник національного проекту відбору колективу на конкурс Натіа Узнадзе спростувала цю інформацію, заявивши, що текст пісні змінюватися не буде, і, що Діана Гурцкая ніяк не намагалася вплинути на рішення відбіркового журі.
De russin Yana Rudkovskaya, producent van zanger Dima Bilan die het songfestival in 2008 namens Rusland gewonnen had, betitelde de Georgische inzending als immoreel. Ze vond dat de Europese Radio-unie (EBU), die het songfestival organiseert, het lied moest diskwalificeren, omdat het haar land beledigde.[1] Ook een van de leiders van de Georgische oppositie zou zich tegen het lied hebben uitgesproken.[bron?] De Georgiërs zelf dachten er blijkbaar anders over.
Продюсер Діми Білана, переможця «Євробачення 2008», Яна Рудковська назвала пісню Грузії аморальною, виступивши за її дискваліфікацію: {{На мій погляд, це аморально.
In een enquete van het Georgische media-bedrijf Rustavi 2 gaf 85% van de respondenten aan dat de tekst van het lied onveranderd diende te blijven.[2] De EBU boog zich vervolgens over de kwestie, en constateerde dat het lied als kwetsend beschouwd kon worden richting gastland Rusland.[3] Het officiële statement van de EBU luidde dat er "geen teksten, toespraken of uitingen van politieke, commerciële of aanverwante aard toegestaan waren op het songfestival"[4]. De EBU eiste van Georgië dat het de tekst van het nummer herschreef of een ander lied instuurde, omdat de titel en de tekst van het nummer niet voldeden aan de eisen in het reglement en daarom niet mocht deelnemen aan de competitie.[5] Op 10 maart 2009 eiste meldden verschillende media dat de EBU aan Georgië had gevraagd om de tekst van het lied van Stephanie en 3G aan te passen.[bron?] Producent Dima Bilan, winnares van Eurovisie 2008, Yana Rudkovskaya noemde het lied van Georgië immoreel en riep op tot diskwalificatie[bron?]: {{Naar mijn mening is het immoreel.
Я вважаю, що рада Євробачення і керівництво Першого каналу не повинні допустити цю пісню до участі, оскільки вона ображає нашу країну.}} Один з лідерів грузинської опозиції Давид Гамкрелідзе назвав текст пісні провокаційним, порадивши змінити його.[4]
In het einde van de negentiende eeuw droeg Belgische industriëlen bij aan de industriële ontwikkeling van het toenmalige Russische rijk.
Починаючи з другої половини XIX століття, вільний капітал Європи брав активну участь у розвитку промислового півдня тодішньої Російської Імперії.
Buitenlandse kapitalisten werden aangetrokken door enorme natuurlijke voorraaden grondstoffen, goedkope arbeidskrachten en hoge rendementen. [1] Belgische ingenieur en zakenman Ernest Solve en Russisch zakenhandelaar Ivan Lyubimov richtten een naamloze vennootschap op "Lyubimov Frisdrank Co "voor de productie van frisdrank in het Russische rijk, dat in 1889 een resolutie aannam over de bouw van een frisdrankfabriek in het dorp Lysytsjansk.
Основні країни-учасники - Бельгія, Франція, Англія, Німеччина. Іноземних капіталістів приваблювали величезні природні багатства, дешева робоча сила, висока норма прибутку.[1] Бельгійський інженер і підприємець Ернест Сольве і пермський купець Іван Любимов створили акціонерне товариство «Любимов, Сольве і Ко» для виробництва соди в Російській Імперії, яке в 1889 році прийняло постанову про будівництво содового заводу в селі Верхнє Катеринославської губернії.
In de buurt waren rijke steenkoolvoorraden en zoutmijnent.
Поблизу були вода, сировина, і паливо: багаті поклади вугілля в Лисичанську і соляні копальні Бахмута.
Dmitry Mendelejev, die in 1888 de Donbass bezocht, schreef: "Er zijn alle voorwaarden genoeg om goedkope frisdrank, van allerlei soorten zouten en zuren in fabrieken te maken."
Вчений-хімік Дмитро Менделєєв, який побував на Донбасі в 1888 році, писав: «Тут є всі умови, щоб робити дешеву соду, всякі солі і кислоти на содових заводах».
De bouw van de frisdrankfabriek in Lysychansk begon in 1890 en in april 1892 werd de fabriek operationeel.
Будівництво содового заводу в Лисичанську почалося в 1890 році, а в квітні 1892 року завод став до ладу під назвою «Донецький содовий завод».[2](рос.)
[1] Al snel naast hem was er een spoorwegpost Lyubimovka, een paar jaar later omgedoopt tot het station Pereiznu .
Незабаром поруч з ним виник залізничний пост Любимівка, перейменований через кілька років в станцію Переїзну.