Nujan Vdjaz
Нуянь Видяз
Evgeni Chetvergov, mais coñecido polo sobrenome literario de Nujan Vidjaz, nado en Ardatovo o 30 de marzo de 1934 é un xornalista e escritor mordovo en erzya e un dos líderes do movemento nacional Risanskogo .
Євген Четвергов (літературний псевдонім Нуянь Видяз) (*30 березня 1934, Ардат Ош Дубенського району Республіки Мордовія) — ерзянський публіцист та письменник. Один із лідерів Ерзянського національного руху.
É editor xefe do Erzyan Mastor e vicepresidente da fundación para o rescate da lingua erzya .
Головний редактор газети «Ерзянь Мастор», заступник голови фонду спасіння ерзянської мови.
Naceu nunha familia labrega.
Народився в ерзянській родині землеробів.
Formouse no Instituto de Agricultura de Penza (1959). e traballou durante seis anos como enxeñeiro agrónomo en granxas estatais de Mordovia.
Редактор національної газети «Эрзянь Мастор», яка виходить в Саранську з 1994 року.
Entre 1968 e 1996 foi profesor da Universidade de Mordovia.
За фахом — агроном.
Comezou a publicar en 1980 en diversos xornais e tamén publicou varios libros en erzya e ruso.
Кандидат сільськогосподарських наук (1970), доцент (1981).
Foi un dos fundadores da Sociedade cultural e educativa "Mastorava" http://erziana.my1.ru/publ/nujan_vidjaz_chetvergov_evgenij_vladimirovich/1-1-0-410
Закінчив Пензенський сільськогосподарський інститут (1959), аспірантуру Мордовського державного університету (1968).
Obra «Сиреневая луна» (1989) «Велень вайгельть» (1992) «Сырнень човалят» (1995) «Иень тюст» (2003) «Янгамо» (2006) «Эрзянь Масторонть седейсэ. Имена их бессмертны» (2007) «Где цветет чистодуш?» (2009) «Эрязденть арсезь» (2010) «Ванине» (2011) «Тесэ ды Тосо» (2013) «Финно-угры в русском языке: топонимо-этимологический словарь финно-язычных, угорских и селькупских слов, вошедших в лексику русского языка» (2015)
Працював агрономом радгоспів «Хвиля революції» Ардатовського району (1959—1960) та «Мамолаївський» Ковилкінського району (1960—1965).
Traxectoria
Біографія
Alexander (Oles) Berdnik, nado en Vavilove o 27 de novembro de 1926 e finado o 18 de abril de 2003, foi un activista social[1] e escritor de ciencia ficción ucraíno.
Олександр Павлович (Олесь) Бердник (27 листопада 1926, офіційно 25 грудня 1927 — 18 березня 2003) — український письменник-фантаст, філософ, громадський діяч[1]. Автор понад 20 романів і повістей.
Un dos membros fundadores do Grupo Ucraíno de Helsinki e director da asociación República Espiritual Ucraína.
Член-засновник Української Гельсінської групи (УГГ). Провідник українського гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка».
Naceu nunha aldea do distrito de Snihurivka nunha familia campesiña, ao rexistralo o encargado puxo un ano despois, e iso evitou que o enviasen a Alemaña durante a ocupación.
Народився 27 листопада 1926 в с. Вавилове Снігурівського району Херсонської округи (нині Миколаївської області). Через засніжені шляхи його батько дістався сільради, що знаходилась в сусідньому селі, лише через місяць після його народження.
En 1949 dentro da campaña contra o cosmopoliltsmo nunha asemblea aberta no teatro amosouse crítico coa dirección do teatro as autoridades detivérono acusdo de traizón e en 1950 sentenciárono a dez anos de cárcere, cumpriu parte da súa pena en Komi e Casaquistán.
У 1949 р. виступив на відкритих партійних зборах театру імені Івана Франка, де тоді працював (це була кампанія боротьби з космополітизмом). Був обурений тим, що актори театру обмовляли своїх недавніх друзів і колег, а також тим, що за вказівкою «згори» перекроюються п'єси класиків. Заарештований за звинуваченням у «зраді Батьківщини», 1950-го року засуджений за ст.
En 1953 intentou escapar e condenárono a dez anos máis.
5410 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Відбував покарання на Півночі та в Казахстані.
Saíu en 1955 por "arrepentimento"[2].
У 1953-ому році засуджений у таборі за статтею 5814 кримінального кодексу РРФСР до 10 років позбавлення волі. В 1955 році помилуваний завдяки тому що «покаявся»[2].
Volveu a Ucraína, e comezou a escribir, ingresou na Unión de Escritores de Ucraína en 1957 e converteuse nun escritor popular de ciencia ficció, escrindo unhas vinte novelas e noveliñas ata 1972 e foi coguionista do filme de ciencia ficción Mechte navstrechu 81957)
Повернувся в Україну, розгорнув літературну діяльність, член СПУ з 1957 р. Став популярним українським письменником-фантастом: до 1972 р. вийшло близько 20 його фантастичних романів і повістей. Великою популярністю користувалися також його статті й лекції з футурології.
En abril de 1972 no apartamento de Mykola Rudenko, onde vivía Oles Berdnyk, o KGB incautou unha copia da obra do disidente Ivan Dziuba "Інтернаціоналізм чи русифікація? "e dúas máquinas de escribir.
У квітні 1972 в квартирі Миколи та Р. Руденків, де мешкав Олесь Бердник, під час обшуку співробітники КДБ вилучили працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та дві друкарські машинки. 28 квітня 1972 Олесь Бердник оголосив голодування з вимогою повернути вилучене.
O 28 de abril de 1972 Oles Berdnik anunciou unha folga de fame, esixindo a volta do incautado, a folga durou 16 días, tivo unha reunión co Secretario do Comité Central do partido Comunista de Ucraína P. Shelest, quen lle pediu desculpas, pero dixo que o partido non podía interferir nas actividades do KGB.
Воно тривало 16 діб. Домігся зустрічі з першим секретарем ЦК КПУ П. Шелестом, який вибачився, але заявив, що «партійні органи не можуть втручатися в діяльність КДБ».
O 14 de maio de 1972 devolvéronlle a máquina de escribir, non lle volveron publicar.
14 травня 1972 йому повернули друкарські машинки, але реклама на виступи була ліквідована, його твори перестали публікувати.
A partir de 1974 Oles Berdnik pediu permiso para deixar a URSS.
З 1974 Олесь Бердник домагався дозволу виїхати з СРСР.
En 1976 retiráronse as súas obras das bibliotecas e librerías ao tempo que o expulsaban da Unión de Escritores.
13 серпня 1976 р. вийшов наказ Головного управління охорони державних таємниць у друку при РМ СРСР № 31 з приміткою «для службового користування»: «Вилучити з бібліотек загального та спеціального користування і книготорговельної мережі СРСР книги Бердника Олександра Павловича (Олеся Бердника)». Тоді ж його було виключено з СПУ. Працював декоратором-вітражистом в об'єднанні «Художник».
No outono de 1976 Berdnik xunto con Mykola Rudenko, Oksana Mieszko, Levko Lukyanenko creou o Grupo Ucraíno de Helsinki, para monitorizar o cumprimento polo goberno soviético dos Acordos de Helsinki sobre dereitos humanos.
Восени 1976 Бердник вів консультації з Миколою Руденком, Оксаною Мешко, Левком Лук'яненком про створення Української Гельсінської Групи, 09.11.1976 став її членом-засновником, підписавши Меморандум № 1 «Вплив Європейської Наради на розвиток правосвідомості в Україні», де обґрунтована поява правозахисного руху, наведено список українських в'язнів сумління.
Entre finais de 1976 e a súa detención o 6 de marzo de 1979 escribiu ou participou na sinatura de ducias de cartas e informes para evitar a detención de activistas dos dereitos humanos.
У період з кінця 1976 до арешту 06.03.1979 брав участь у складанні й підписанні десятків листів і Меморандумів на захист заарештованих і засуджених борців за права людини. У Бердника неодноразово проводили обшуки й вилучали книги, вірші, рукописи, друкарську машинку. У кінці серпня члени УГГ і МГГ, в тому числі Бердник, оприлюднили Документ № 2 «Главам урядів держав — учасниць НБСЄ.
Tras a súa detención por "axitación e propaganda antisoviética" comezou unha folga de fame
06.03.1979 Бердник був заарештований за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації й пропаганди». З моменту арешту Бердник розпочав голодування. Рідні дізналися про арешт Бердника аж через два тижні.
En Decembro de 1979 a xustiza condenouno a 6 anos de prisión nun campo de traballo e 3 anos de exilio.
70 ч. 2 КК РРФСР до 6 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 роки заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
16 de maio de 1980 campamento VS-389/36, na rexión de Perm
З 16 травня 1980 утримувався в таборі суворого режиму ВС-389/36, сел. Кучино Чусовського району Пермської області
O 17 de maio de 1984 no xornalі «Літературна Україна» apareceu un artigo arrepentimento de Berdnik no que afirmaba volver á casa e que o grupo de Helsinki fora unha creación da CIA
17 травня 1984 в газеті «Літературна Україна» з'явилася «покаянна» стаття Бердника під назвою «Вертаючись додому», де сказано, що «Гельсінкський рух є творінням ЦРУ», а Руденко і Лук'яненко, «якби в них була справжня мужність, давно зійшли б зі шляху антипатріотизму і добровільної самоізоляції».
En 1987 Berdnik fundou a organización pública Zorianii klyuch", para a preservación dos valores espirituais dos pobos
У 1987 Бердник заснував громадську організацію «Ноосферний фронт „Зоряний ключ“», мета якої — „збереження духовних цінностей народів і племен, набутих у віках тяжкої космоісторії, які безповоротно втрачаються і девальвуються в круговерті псевдоцивілізації“.
Director dende o 16 de decembro de 1989 da asociación humanista República Espiritual Ucraína.
16 грудня 1989 обраний провідником гуманістичного об'єднання „Українська Духовна Республіка“, видає газети „Свята Україна“, „Згода“.
Escritor
Письменницька кар'єра
Durante a Segunda Guerra Mundial (1943–1945) loitou co exército soviético e resultou ferido.
Учасник 2-ї світової війни (1943–1945), був поранений, коли воював у лавах Радянської армії, демобілізувався в 1946.
Desmobilizado en 1946 continuou os seus estudos de secundaria 1946–1949 e logo estudou drama na escola do Teatro Ivo Frank en Kiev
Закінчив екстерном 7 класів середньої школи, в 1946–1949 рр. — театральну студію при театрі імені І.Франка (м. Київ).
Indultado por decreto da o 14 de Marzo de 1984.
Улітку 1983 знову перебував на «перевихованні». Помилуваний на підставі Указу ПВР УРСР від 14 березня 1984.
183—182 ↑ Олесь Бердник на сайті „Архів фантастики“(en ruso) ↑ Інтерв'ю Валентини Сергіївни Сокоринської-Бердник 15 січня 1999 року. ↑ rukotvory.com.ua ↑ Валентина Бердник: Олесь сказав мені: Ти достойно прожила моє життя.
183—182 ↑ Олесь Бердник на сайті „Архів фантастики“(рос.) ↑ Інтерв'ю Валентини Сергіївни Сокоринської-Бердник 15 січня 1999 року. ↑ rukotvory.com.ua ↑ Валентина Бердник: Олесь сказав мені: Ти достойно прожила моє життя.
Disidencia
Дисидентство
Traxectoria
Життєпис
Lei de Ucraína "para garantir o funcionamento da lingua ucraína como lingua estatal" (en ucraíno: Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної») é unha lei publicada na «Голосом України» o 16 de maio de 2019, aprobada pola Rada Suprema de Ucraína o 25 de abril e que entrou en vigor o 16 de xullo do mesmo ano.
Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» — закон, ухвалений Верховною Радою України 25 квітня 2019 року.
En xuño de 2019, tras a toma de posesión de Volodymyr Zelensky antes da entrada en vigor da lei [1], o Tribunal Constitucional de Ucraína recibiu unha petición de 51 deputados sobre a constitucionalidade da Lei.
У червні 2019 після Виборів Президента України й обрання та інавгурації Володимира Зеленського до набуття законом чинності[25] до Конституційного Суду України надійшло подання 51 народного депутата щодо конституційності закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
En concreto, as peticións foron asinadas na súa maioría polos deputados populares da facción do Bloque da Oposición.
Зокрема, подання підписано здебільшого нардепами з фракції «Опозиційний блок».
Segundo o documento, os autores da petición están autorizados por Oleksandr Dolzhenkov, deputados do Bloque da Oposición, e Vadym Novynskyi, copresidente da facción do Bloque da Oposición no parlamento.[2]
Згідно з документом, уповноваженими авторів подання є депутати від «Опозиційного блоку» Олександр Долженков і співголова фракції «Опозиційний блок» парламенті Вадим Новинський.[2][27]
Así, os autores afirmaron que a lei contradí a Carta Europea das Linguas Rexionais ou Minoritarias, e que "A lingua rusa a nivel lexislativo está completamente excluída das relacións laborais, a educación, a ciencia, a cultura, a televisión e a radio, os medios impresos, a edición e a distribución de libros, as interfaces de usuario de ordenadores, programas informáticos e sitios web, eventos públicos, servizos ao consumidor, deportes, telecomunicacións e servizos postais, traballos de oficina, xestión documental, correspondencia e todos os demais ámbitos da vida dos cidadáns. [1]
Так, автори заявили, що законом «російська мова на законодавчому рівні повністю виключається із трудових відносин, зі сфери освіти, сфери науки, сфери культури, сфери телебачення і радіомовлення, сфери друкованих засобів масової інформації, сфери книговидання та книгорозповсюдження, сфери користувацьких інтерфейсів комп'ютерних програм та вебсайтів, сфери публічних заходів, сфери обслуговування споживачів, сфери спорту, сфери телекомунікацій та поштового зв'язку, сфери діловодства, документообігу, листування та усіх інших сфер життя громадян».[26]
O 14 de xullo de 2021, o Tribunal Constitucional de Ucraína declarou a Lei constitucional.
14 липня 2021 року Конституційний Суд України визнав Закон конституційним. Судді Головатий С. П., Колісник В.
O xuíz Holovaty S. P., Kolisnyk V. P., Lemak V. V., Litvinov O. M., Sas S. V., Pervomaisky O. O., Yurovska G. EN. expresaron opinións separadas e converxentes sobre a decisión.[1]
В., Первомайський О. О., Юровська Г. В. висловили окремі і збіжні думки до рішення.[30]
A lei outorga a prioridade da lingua ucraína en máis de 30 esferas da vida pública: en particular na administración pública, medios de comunicación, educación, ciencia, cultura, publicidade, servizos. Non regula a comunicación privada [1].
Закон забезпечить пріоритетність української мови у понад 30 сферах суспільного життя: зокрема у державному управлінні, ЗМІ, сфері освіти, науки, культури, реклами, послуг. Водночас він є достатньо гнучким щодо застосування інших мов поруч з українською і взагалі ніяк не регулює приватного спілкування[4].
En decembro de 2019, o deputado Maksym Buzhanskyi presentou un proxecto de lei no que se recoñece a lei derrogada "sobre a base de circunstancias recentemente descubertas, dada o decisión da Comisión de Venecia". [1]
У грудні 2019 року народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський вніс до парламенту законопроєкт про визнання закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» таким, що втратив чинність «на базі нововиявлених обставин, зважаючи на рішення Венеціанської Комісії».[31]
Segundo os resultados da enquisa sociolóxica "Percepción dos ucraínos sobre a televisión e a radio: os resultados das enquisas de opinión pública" realizada polo Instituto Internacional de Socioloxía de Kiev (KIIS) durante maio-xuño de 2019 por encargo do Consello Nacional de Radiodifusión e Televisión, un 80 % dos cidadáns prefire o ucraíno como lingua principal da televisión e da radio e son consumidores activos de contidos en ucraíno na radio e na televisión.[1]
За результатами соціологічного дослідження «Сприйняття українцями телерадіоефіру: результати дослідження громадської думки», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) протягом травня-червня 2019 року на замовлення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, близько 80 % громадян надає перевагу українській як основній мові телевізійного та радіоефіру і є активними споживачами україномовного контенту на радіо і телебаченні.[32]
O 16 de xullo de 2021 entraron en vigor as normas da lei, que falan da necesidade de distribuír e mostrar películas en Ucraína na lingua estatal.
16 липня 2021 року набули чинності норми закону, у яких йдеться про необхідність поширення та демонстрування фільмів в Україні державною мовою.
Este artigo № 23.
Це стаття № 23.
Non obstante, segundo os resultados do seguimento realizado nos próximos dous días, as violacións desta norma foron reveladas nas canles "1 + 1", "Ucraína", "ICTV", "Inter", "NTN", "K1" e "Mega", que continuou mostrando películas, series de televisión e programas en ruso con subtítulos en ucraíno. [1]
Однак, за результатами моніторингу проведеного у наступні два дні було виявлено порушення цієї норми на каналах «1+1», «Україна», «ICTV», «Інтер», «НТН», «К1» та «Мега», які продовжили показувати фільми, серіали та програми російською мовою з українськими субтитрами.[33]