Main Page Chybí svobodný obrázek.
Олександр Олесь Олександр Іванович Кандиба Олександр Олесь При народженні Олександр Іванович Кандиба Псевдоніми, криптоніми Олександр Олесь Дата народження 5 грудня 1878(1878-12-05) Місце народження Крига, Харківська губернія, Російська імперія Дата смерті 22 липня 1944(1944-07-22) (65 років) Місце смерті Прага, Протекторат Богемії та Моравії, Третій Рейх Національність українець Громадянство (підданство) Україна Мова творів українська Рід діяльності поет, драматург Роки активності: 1906–1944 Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Медіафайли у Вікісховищі
Spiridon Širaj, bojar města v letech 1681-1708
Спиридон Ширай, війт міста у 1681-1708 рр.
Starodub (rus. a ukr. Стародуб) — město v Ruské Federaci, správní středisko Starodubského rajonu, Brjanská oblast.
Староду́б (рос. Стародуб) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Стародубського району Брянської області.
Významné město ukrajinské historické země Starodubecko. (Starodubščyna)
Чільне місто української історичної землі Стародубщина.
Počet obyvatel města je 18 399 lidí (2008; 18,4 tisíc v roce 2005, 18,4 tisíc v roce 2004, 18 643 v roce 2002, 18,9 tisíc 1989, 15,1 tisíc v roce 1970, 11,7 tisíc v roce 1959, 12,6 v roce 1939).
Населення міста становить 18 399 осіб (2008; 18,4 тис. в 2005, 18,4 тис. в 2004, 18 643 в 2002, 18,9 тис. 1989, 15,1 тис. в 1970, 11,7 тис. в 1959, 12,6 в 1939).
Podle místní legendy je Starodub pojmenován na počest mohutného silného dubu, který se nacházel v centru města, na náměstí.
За місцевими переказами, Стародуб названо так на честь могутнього кремезного дуба, який знаходився в центрі міста, на ринковій площі.
Místní historik Alexander Rubec ve svém díle napsal, že v Starodubě ještě ve 30-tých let 19-tého století. rostl obrovský dub pod baldachýnem, do kterého se mohlo umístit až patnáct vozů.
Дослідник місцевої старовини Олександр Рубець у своїй праці писав, що у Стародубі ще у 30-х роках ХІХ ст. ріс величезний дуб, під покровом якого могли розміститися п'ятнадцять возів.
Přesto roku 1840 dub zaschl a městská rada ho nařídila vykořenit, a tak "zničili slavnou historickou památku Starodubu".
Але у 1840-му році дуб засох, і місцевий городничий наказав викорчувати його, і таким чином «знищив славну історичну пам’ятку Стародуба»[1].
Z toho co víme, naši předci dub ctili.
Як ми знаємо, у наших предків дуб користувався особливою повагою.
Dub byl považován za posvátný strom boha Peruna.
Він вважався священним деревом бога Перуна.
V roce 1909, v blízkosti Kyjeva, ze dna řeky Desny archeologové vyzedli 20-metrový dub, do jehož kmene byly zařízlý čelisti čtyř kanců.
У 1909-му році, неподалік від Києва, з дна Десни археологи підняли 20-метровий дуб, у стовбур якого були забиті чотири щелепи кабана (з іклами).
V dávných dobách byli považováni za posvátné a měli chránit člověka.
У давнину вони вважалися священними оберегами, які повинні були охороняти людину.
Je tedy docela možné, že Starodub v pohanských dobách byl místním severským kulturním a duchovním centrem.
Цілком можливо, що Стародуб у язичницькі часи був локальним сіверським культурним та духовним центром.
Místní pohané se scházeli čas od času pod silnými větvemi dubu, přinášeli sem své náboženské oběti a pořádali slavnosti, v nichž ozpěvovali veliké a nádherné síly přírody.
Місцеві язичники збиралися час від часу під могутнім гіллям кремезного дуба, приносили сюди свої релігійні жертви, влаштовували свята, у яких оспівували великі та прекрасні сили рідної природи.
A zbytky staré víry starého dubu přežily dokonce až do 19. století, kdy v některých vesnicích Starodubského kraje rolníci pokládali do stájí kousek hromem rozbitého dubu, s vírou, že to dodá sílu jejich koním.
А залишки старої віри у чаклунську силу старого дуба дожили навіть до ХІХ ст., коли у деяких селах Стародубського повіту селяни клали в стайню шматочок розбитого блискавкою дуба, щиро вірячи, що це додасть сили їхнім коням.
Za Kozáckého Hetmanátu se v okolí Starodubu těžila železná ruda a vyrábělo se z ní železo.
За Козацької України в околицях Стародуба видобували залізну руду і виробляли з нього залізо.
Hejtman Ivan Mazepa od 9. května 1690 umožňuje starodubskému plukovníkovi Michalovi Myklaševskému postavit dva těžební doly.
Гетьман Іван Мазепа Універсалом від 9 травня 1690 р. дозволяє стародубівському полковнику Михайлові Миклашевському побудувати дві рудні «для робленя желѣза… при якихъ то рудняхъ… осадити килко десять дворов людей», з яких передбачається брати податки: «звиклие зъ них отбирати пожитки».
V roce 1781 se Starodub stal krajským městem Novgorodsko-Severské gubernie a od roku 1802 Černigovské gubernie.
У 1781 році Стародуб став повітовим містом Новгород-Сіверського намісництва, а з 1802 — Чернігівської губернії.
V roce 1917-1918 Starodub byl částí Ukrajinské Lidové Republiky (podle zákona z 2-4 března 1918 se měl stát centrem Severského kraje) a Ukrajinského Státu hejtmana .
У 1917-1918 Стародуб належав до Української Народної Республіки (за законом 2—4 березня 1918 мав стати центром землі — Сіверщини) та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
V roce 1919 bylo město začleněno do RSFSR.
У 1919 році включений до складу РСФРР.
Po Druhé světové válce se ruská komunistická moc uchýlila k odstranění kamenných budov Starodubu z dob hejtmanátu.
Після Другої світової війни російська комуністична влада вдалася до ліквідації кам'яних будівель Стародуба епохи Гетьманщини.
Zejména byly zničeny Svatojánský kostel, postavený v roce 1720 prostředky hejtmana Jana Skoropadského; Svatotransfigurační katedrála, postavená ve stylu ukrajinského baroka a Svatonikolajevský kostel.
Зокрема, знищено Свято-Іоаннівську церкву, збудовану 1720 коштом Гетьмана Іоанна Скоропадського; Спасо-Преображенський собор, зведений у стилі українського бароко; Свято-Миколаївську церкву.
Ve městě jsou továrny na sýr a konzervy a taky pekárna.
В місті працюють заводи сироробний, консервний, ЗАТ «СтелТЗ», хлібокомбінат.
Katedrála narození Páně (1677, obnovena v roce 1744 po požáru[2]).
Собор Різдва Христового (1677р., відновлений в 1744 р. після пожежі[2]).
Kozácké baroko s prvky Narishkinského stylu.
Козацьке бароко з елементами наришкінського стилю.
Kostel Zjevení, z let 1770 - 1789, provinční baroko.
Богоявленська церква, 1770 - 1789 рр., провінційне бароко.
Kostel sv. Mikuláše, z let 1802 - 1802, klasicismus.
Миколаївська церква, 1802 - 1802 рр., класицизм.
Budovy bývalé duchovní akademie a mužské gymnázium
Будівлі бувших духовного училища та чоловічої гімназії
Josef Izraelevyč Vorovyč — ruský matematik, akademik RAN Semjon Jakovyč Haličský — ukrajinský voják a státník.
Ворович Йосиф Ізраїлевич — російський математик, академік РАН Галецький Семен Якович — український військовий і державний діяч.
Starodubský plukovník.
Стародубський полковник.
Petro Jurijovyč Datlev — ukrajinský politik, revolucionář, překladatel, editor a publicista.
Дятлів Петро Юрійович — український політичний діяч, революціонер, перекладач, редактор і публіцист.
Mikola Zajcev — ukrajinský voják a veřejný pracovník; kornet armády UNR .
Зайців Микола — український військовий і громадський діяч; хорунжий Армії УНР.
Josef Kyrylovyč Kamenecký — ruský zdravotník Georgij Vasylovyč Metelský — ruský spisovatel, prozaik.
Каменецький Йосип Кирилович — російський медик Метельський Георгій Васильович — російський письменник, прозаїк.
Michail Andrijovyč Miklaševský — ukrajinský voják a státník.
Миклашевський Михайло Андрійович — український військовий і державний діяч.
Mykola Stepanovyč Nikitčenko — sovětský vojevůdce, generál-major.
Нікітченко Микола Степанович — радянський воєначальник, генерал-майор.
Anatolyj Volodymyrovyč Ohijevskyj — ukrajinský hydrolog, doktor technických věd.
Огієвський Анатолій Володимирович — український гідролог, доктор технічних наук.
Roman Onysymovyč Rakuška — ukrajinský státní a církevní pracovník.
Ракушка Роман Онисимович — український державний і церковний діяч.
Pravděpodobný autor "Kroniky Samovědce".
Ймовірний автор «Літопису Самовидця».
Pavlo Andijovyč Rastohujev — běloruský lingvista-dialektolog.
Расторгуєв Павло Андрійович — білоруський мовознавець-діалектолог.
Oleksandr Ivanovyč Rubec — ukrajinský etnograf, folklorista, sborový dirigent a pedagog.
Рубець Олександр Іванович — український краєзнавець, фолкльорист, хоровий диригент і педагог.
Ivan Iljyč Skoropadskyj — ukrajinský hejtman.
Скоропадський Іван Ілліч — український гетьман.
Starodubský plukovník Pavlo Petrovyč Skoropadskyj — hejtman Ukrajinského Státu.
Стародубський полковник. Скоропадський Павло Петрович — гетьман Української Держави.
Studoval v Starodubském gymnáziu.
Навчався у Стародубській гімназії.
Mykola Filipovyč Toločynov — známý porodník-gynekolog.
Толочинов Микола Пилипович — відомий акушер-гінеколог.
Michail Stepanovyč Tkačenko — člen Centrální a Malý rady, generální tajemník soudních případů.
Ткаченко Михайло Степанович - член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар судових справ.
Informační portál Zábavní portál Encyklopedie "Moje město" O městě Okresní knihovna Městské fórum O historii města Galerie a satelitní snímek
Інформаційний портал Розважальний портал Енциклопедія «Мой город» Про місто Районна бібліотека Міський форум Про історію міста Галерея та супутниковий знімок
Odkaz (v ukrajinštině)
Посилання
Památky
Видатні місця
Poznámky (v ukrajinštině)
Примітки
Město se nachází na řece Babynec, pravém přítoku řeky Bablya, přítoku řeky Sudosti, bazén řeky Desny.
Місто розташоване на річці Бабинець, правій притоці річки Вабля, притоки Судості, басейн Десни.