Мэджлі́с крымскатата́рскага наро́ду (крим.
Меджлі́с кримськотата́рського наро́ду (крим.
Qırımtatar Milliy Meclisi) — прадстаўнічы орган крымскіх татараў, падобны да парлямэнту.
Qırımtatar Milliy Meclisi) — представницький орган кримських татар, подібний до парламенту.
Паводле статуту, мэтаю мэджлісу — пераадоленьне наступстваў генацыду, учыненага супраць крымскіх татараў маскоўскаю ўладаю, аднаўленьня правоў і нацыянальна-культурнае самавызначэньне.
Згідно із статутом, метою меджлісу є подолання наслідків геноциду вчиненого проти кримських татар московською владою, відновлення прав і національно-культурне самовизначення.
Разьмешчаны ў Сімфэропалі.
Розташований у Сімферополі.
Пасьля анэксіі Крыму Расіяй супраць Мэджлісу і крымскіх татараў чыняцца рэпрэсіі.
Після анексії Криму Росією проти Меджлісу і кримських татар чиняться репресії.
Так, самаабвешчаная «пракурор» Рэспублікі Крым пагражала забараніць Мэджліс крымскататарскага народу за незалежную праўкраінскую палітыку[1], а пазьней забароніла ўезд у Крым старшыні Мэджлісу Рафату Чубараву.
Так, самопроголошена «прокурор» Республіки Крим погрожувала заборонити Меджліс кримськотатарського народу за незалежну проукраїнську політику[1], а пізніше заборонила в'їзд до Криму Голові Меджлісу Рефатові Чубарову.
Мінуўшчына
Історія
Мэджліс быў заснаваны ў 1991 дзеля прадстаўніцтва інтарэсаў крымскіх татараў перад украінскаю і крымскаю ўладаю, а таксама ў міжнародных арганізацыях.
Меджліс було засновано в 1991 для представництва інтересів кримських татар перед українською та кримською владою, а також в міжнародних організаціях.
30 чэрвеня 1991 Мэджліс прыняў нацыянальны гімн і сьцяг крымскіх татараў.
30 червня 1991 Меджліс прийняв національний гімн і прапор кримських татар.
У 2012 Мэджліс стаў удзельнікам Плятформы эўрапейскай памяці і сумленьня — міжнароднага праекту, закліканага дасьледваць дзейнасьць і злачынствы таталітарных рэжымаў у Эўропе в XX стагодзьдзі і не дапусьціць аднаўленьня таталітарызму ў Эўропе.
У 2012 Меджліс став учасником Платформи європейської пам'яті та сумління — міжнародного проекту, покликаного досліджувати діяльність і злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті та не допустити відновлення тоталітаризму в Європі.
Структура
Структура і керівництво
Мэджліс — выканаўчы орган Курултаю крымскататарскага народу і абіраецца зь ягоных сябраў. Складаецца з 33 чальцоў.
Є виконавчим органом Курултая кримськотатарського народу і обирається з його членів.
Ад пачатку існаваньня Мэджлісу ягоным старшынём быў Мустафа Джамілеў.
Протягом усього часу існування головою Меджлісу був Мустафа Джемілєв.
У лістападзе 2013 старшынёю стаў Рафат Чубараў.
З листопада 2013 головою Меджлісу є Рефат Чубаров.
Тады ж было зацьверджаная новая структура Мэджлісу, паводле якое ўведзеныя 5 пасадаў намесьнікаў старшыні Мэджлісу.
Тоді ж було затверджено нову структуру Меджлісу, згідно з якою введено 5 посад заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу. Їх зайняли: Айдер Аджимамбетов[2], Наріман Джелялов, Аслан Омєр Киримли, Заур Смірнов, Ахтем Чийгоз[3].
Дзеля выкананьня рашэньняў Мэджлісу ва ўсіх месцах пражываньня крымскіх татараў ва Ўкраіне абіраюцца органы нацыянальнага самакіраваньня — рэгіянальныя і мясцовыя мэджлісы, падпарадкаваныя асноўнаму кіроўнаму органу.
Для виконання рішень Меджлісу в усіх місцях проживання кримських татар в Україні обираються органи національного самоуправління — регіональні та місцеві меджліси, що підпорядковуються основному керуючому органу.
Афіцыйная бачына Цэнтар інфармацыі і дакумэнтацыі крымскіх татараў
Офіційний сайт Меджлісу кримськотатарського народу Центр інформації та документації кримських татар Юлія Тищенко. Земля розбрату // Український тиждень, №6 (171), 11.02.2011
Рэжым палкоўнікаў (грец.
Режим полковників (грец.
Το καθεστώς των Συνταγματαρχών), альбо Чорныя палкоўнікі (тэрмін, які прымяняўся ў савецкай прэсе) — вайсковая дыктатура ў Грэціі, усталяваная 21 красавіка 1967 року, каб не дапусьціць перамогі на выбарах левага «Саюзу цэнтру» Папандрэу.
Το καθεστώς των Συνταγματαρχών), або Чорні полковники (термін, який використовувався в радянській пресі) — військова диктатура в Греції, встановлена 21 квітня 1967 року, щоб запобігти перемозі на виборах лівого «Союзу центру» Папандреу.
У выніку грэцкая вайсковая хунта, у якой вядучае месца неўзабаве заняў Георгіяс Пападопуляс, усталявала дыктатарскі рэжым.
В результаті Грецька військова хунта, в якій провідне місце незабаром зайняв Георгіос Пападопулос, встановила диктаторський режим.
Вайсковы пераварот
Військовий переворот
Сьцяг Грэцыі за часам Чорных палкоўнікаў
Прапор Греції за часів Чорних полковників
Прыход да ўлады вайскоўцаў у Грэцыі зьявіўся вынікам шматгадовага процістаяньня левых і правых палітычных сілаў, карані якога ідуць у 20-я рокі XX стагодзьдзя і якія не прыпыняліся нават пад час нямецкай акупацыі.
Прихід до влади військових в Греції з'явився наслідком багаторічного протистояння лівих і правих політичних сил, коріння якого йде в 20-і роки XX століття і які не припинялися навіть під час німецької окупації.
Спрыяў посьпеху паўсталых афіцэраў і канстытуцыйны крызіс у краіне цягам двух гадоў.
Сприяла успіху повсталих офіцерів і конституційна криза в країні впродовж двох років.
Арганізатарамі перавароту сталі палкоўнікі Георгіяс Пападопуляс, Нікаляас Макарэзас ды генэрал Стыліянас Патакас.
Організаторами перевороту стали полковники Георгіос Пападопулос, Ніколаос Макарезос та генерал Стіліанос Паттакос.
У грэцкую сталіцу было ўведзена каля 100 танкаў, якія занялі найістотнейшыя пункты мескай інфраструктуры, пачынаючы зь міністэрства абароны.
У грецьку столицю було введено близько 100 танків, які зайняли найважливіші пункти міської інфраструктури, починаючи з міністерства оборони.
Больш за 5 тысячаў палітычных супернікаў вайсковага рэжыму былі арыштаваныя.
Більше 5 тисяч політичних супротивників військових були арештовані.
Партыі былі забароненыя, канстытуцыя абвешчаная нядзейнаю, на большай частцы тэрыторыі краіны ўведзены надзвычайны стан, апазыцыйныя сілы зазналі перасьлед войска і таемнай паліцыі, частка ейных актывістаў адпраўленыя ў канцэнтрацыйныя лягеры.
Партії були заборонені, конституція оголошена недійсною, на більшій частині території введений надзвичайний стан, опозиційні сили зазнали переслідування армії і таємної поліції, деякі її активісти відправлені до концентраційних таборів.
Уведзеная суворая цэнзура друку, любыя праявы супраціву неадкладна прыдушваліся.
Введено сувору цензуру друку, будь-який прояв спротиву негайно придушувався.
Пасьля няўдалай спробы перавароту кароль Канстантын II высланы ў Італію.
Після невдалої спроби перевороту король Констянтин II висланий в Італію.
У ягоную адсутнасьць у 1972 року рэгентам быў прызначаны Георгіяс Пападопуляс.
У відсутність короля в 1972 році регентом був призначений Георгіос Пападопулос.
Хоць Пападопуляс і пераняў элемэнты фашысцкай фюрэрскай ідэалёгіі, ён ня стаў засноўваць масавую фашысцкую арганізацыю.
Хоча Пападопулос і перейняв елементи фашистської фюрерської ідеології, він не став засновувати масову фашистську організацію.
Таксама асобныя дасьледчыкі лічаць, што сам пераварот быў зьдзейсьнены з падтрымкай амэрыканскіх спэцслужбаў[1].
Також деякі дослідники вважають, що сам переворот було здійснено за підтримки американських спецслужб[1].
Пападопуляс паступова зьніжаў жорсткасьць свайго рэжыму, праводзячы лёгкую «дэмакратызацыю».
Пападопулос поступово знижував жорсткість свого режиму, проводячи легку «демократизацію».
1 чэрвеня 1973 року была скасаваная манархія, і Пападопуляс абвясьціў сябе прэзыдэнтам Грэцкай рэспублікі.
1 червня 1973 року була скасована монархія, і Пападопулос проголосив себе президентом Грецької республіки.
Нядоўгі пэрыяд зьмякчэньня рэжыму падышоў да канца ў лістападзе 1973 року, калі войскі жорстка здушылі антыўрадавы выступ студэнтаў Палітэхнічнага інстытуту ў Атэнах.
Недовгий період пом'якшення режиму підійшов до кінця в листопаді 1973 року, коли військами було жорстоко придушений антиурядовий виступ студентів Політехнічного інституту в Афінах.
Скарыстаўшыся гэтым, група найвышэйшых афіцэраў узброеных сілаў, натхняльнікам якой называлі Дымітрыяса Янідыса, 25 лістапада 1973 року зьдзейсьніла новы пераварот і адхіліла Пападопуляса ад кіраваньня.
Скориставшись цим, група вищих офіцерів збройних сил, натхненником якої називали Дімітріоса Іоаннідіса, 25 листопада 1973 року зробила новий військовий переворот і відсторонила Пападопулоса від влади.
Да ўлады прыйшлі прадстаўнікі «жорсткага» крыла вайсковай хунты, што выступалі супраць якой-кольвек лібэралізацыі рэжыму, за захаваньне ў краіне вайсковага кіраваньння.
До влади прийшли представники «жорсткого» крила військової хунти, що виступали проти хоч якої лібералізації режиму, за збереження в країні військового правління.
Прэзыдэнтам быў прызначаны генэрал Фэдан Гізыкіс.
Президентом був призначений генерал Федон Гізікіс.
Зноў быў уведзены надзвычайны стан, адноўленыя канцлягеры, жорсткая цэнзура друку.
Знов був введений надзвичайний стан, відновлені закриті концтабори, введена жорстка цезура друку.
Адносна іншаземных інвэстыцыйных кампаніяў рэжым праводзіў досыць ляяльную палітыку, што аказала пазытыўны ўплыў на разьвіцьцё грэцкай эканомікі.
По відношенню до іноземних інвестиційних компаній режим проводив досить лояльну політику, що позитивно вплинуло і на розвиток грецької економіки.
Кіпрскі крызіс
Кіпрська криза
Не зважаючы на суворасьць рэжыму, хунта выявілася слабою.
Незважаючи на суворість режиму, хунта виявилась слабкою.
Гэта высьветлілася, калі падтрыманы ёю путч на Кіпры прывёў да ўварваньня турэцкай арміі і да анэксіі населенай туркамі паўночнай часткі востраву.
Це виявилося, коли підтриманий нею путч на Кіпрі призвів до вторгнення турецької армії і до анексії населеної турками північної частини острова.
Рэжым палкоўнікаў не адважыўся на вайсковае ўмяшаньне і ў 1974 року рухнуў.
Режим полковників не зважився на військове втручання і 1974 року розвалився.
Адной з мэтаў, якую паставілі перад сабою радыкалы, было далучэньне Кіпру да Грэцыі.
Одним із завдань, які поставили собі радикали, було приєднання Кіпру до Греції.
Улетку 1974 року хунта зьдзейсьніла на Кіпры пераварот.
Влітку 1974 року хунта, що правила в Греції, здійснила переворот на Кіпрі.
Гэта дало нагоду Турэччыне, якая разам зь Вялікабрытаніяй і Грэцыяй гарантавала незалежнасьць вострава, пачаць уварваньне на падставе абароны турэцка-кіпрскай меншасьці.
Це дало привід Туреччині, яка разом з Великобританією і Грецією гарантувала незалежність острова, почати вторгнення на острів під приводом захисту турко-кіпрської меншини.
Урад Грэцыі быў вымушаны перайсьці да мабілізацыі.
Уряд Греції вимушений була перейти до мобілізації.
Наяўнасьць у грамадзянаў зброі дазволіла грэцкім афіцэрам, прыхільным дэмакратычнага ладу, патрабаваць ад рэжыму перадачы ўлады цывільнаму кіраўніцтву.
Наявність у громадян зброї дозволила грецьким офіцерам, прихильним демократії, зажадати від режиму передачі влади цивільному керівництву.