Лиходед Николай Фомич (псевдонимы — Иван Загородний; 01.
Лиходід Микола Хомич (псевдонім — Іван Зав­городній; нар.01.


1940 йылда Михайловка ауылында, хәҙерге Запорожье ҡала тибындағы ҡасаба — 13.
1940, с. Михайлівка, нині смт Запорізької обл. — 13.

1993, Запорожье ҡалаһы) — украина совет шағиры, журналист.
1993, Запоріжжя) — поет, журналіст.

В.
Член СПУ (1965).

Лисняк исемендәге өлкә әҙәби премияһы лауреаты (1995, үлгәндән һуң).
Лауреат обласної літературної премії ім. В. Лісняка (1995, посмертно).

Биография
Біографічні відомості

Запорожье педагогия институтын (1963), Мәскәү юғары әҙәби институтының юғары курстарын тамамлаған (1979).
Закінчив Запорізький педагогічний інститут (1963), Вищі літературні курси при Літературному інституті у Москві (1979).

Уҡытыу эшен алып барған, журналист булып эшләгән, "Комсомолец Запорожья", "Индустриальное Запорожье", "Запорожская правда" гәзиттәре редакцияһының яуаплы сәркәтибе, М.
Учителював, працював журналістом, відповідальний секретар у редакції газети «Комсомолець Запоріжжя», «Индустриальное Запорожье», «Запорізька правда», очолював обласне літературне об'єднання ім.

Гайдабури исемендәге өлкә әҙәби берләшмәһе етәксеһе.
М. Гайдабури.

Тәүге "Запорожье" исемле шиғырын 1956 йылда яҙған, күбеһенсә аҫтында псевдоним сығыш яһаған.
Дебютував 1956 віршем «Запоріжжя», у періодиці виступав переважно під псевдонімом.

"Ҡояш" (1963), "Мир" (1966), "Әсәләр өҫтөндә самолеттар" (1969), "Байрам" (1970), "Иретмә" (1975), "Яҡтыртыу" (1984; барыһы ла Киевта баҫылған), "Хортица" (1967), "Йөҙ йәшәр" (1971), "Таң речитативы" (1973), "Мәңгелек Днепрострой" (1977), "Ҡойо һәм күк йөҙө" (1983), "Көҙ алды хазинаһы" (1989; бөтәһе — Днепропетровск), "Йәшен тамыры" (К., 1985), "Украина иле" (З., 1995) шиғри йыйынтыҡтар; "Буденовка улым өсөн" этюдтар, очерктар китабы авторы (Дн., 1979).
Автор поетичних збірок «Сонце» (1963), «Світ» (1966), «Літаки над матерями» (1969), «Свято» (1970), «Плавка» (1975), «Комсомольський характер» (1976), «Сяйво» (1984; усі — Київ), «Хортиця» (1967), «Столітник» (1971), «Світанкові речитативи» (1973), «Вічний Дні­пробуд» (1977), «Криниця і небо» (1983), «Передосінній скарб» (1989; усі — Дніпропетровськ), «Корінь блискавки» (К., 1985), «Країна Україна» (З., 1995); книжки етюдів і нарисів «Будьонівка для сина» (Дн., 1979).

Поэтик тәржемәләр өҫтөндә эшләгән.
Працював також у жанрі поетичного перекладу.

Айырым алғанда, Салауат Юлаевтың "Уралым" һәм "Зөләйхә" шиғырҙарын украин теленә тәржемә итә.
Зокрема, переклав українською вірші башкирського поета Салавата Юлаєва "Мій Урал"і «Зюлейха».

Бер нисә тапҡыр бөтә украина конкурстарында хеҙмәт кешеһе тураһындағы эштәре менән еңеү яулаған.
Незважаючи на декларативність назв окремих збірок, синдром «оспіванізму», на який багато років хворіла вітчизняна поезія, менше всього притаманний Лиходіду, зате впадає у вічі його залюбленість у так звану просту людину. Неодноразово перемагав у всеукраїнських конкурсах на кращий твір про людину праці.

Миколі Лиходіду — 50 // Літературна Україна. — 1991. — 10 січня.
Миколі Лиходіду — 50 // Літературна Україна. — 1991. — 10 січня.

Эсмахан Солтан мәсете (рум.
Мечеть Есмахана Султана (рум.

Moscheea Esmahan Sultan) — Румыниялағы Мангалия ҡалаһында урынлашҡан боронғо мәсет.
Moscheea Esmahan Sultan) — стародавня мечеть в Румунії, розташована у місті Мангалія.

1575 йылда Сәлим II хәкимлек иткән заманда төҙөлгән.
Збудована у 1575 році у часи правління Селіма II.

Мәсет хәҙерге көндә лә кешеләргә хеҙмәт итә.
Мечеть нині діюча.

Фоторепортаж evz.ro] (рум.)
Фоторепортаж на evz.ro (рум.)

Мәсет тураһында мәғлүмәт (рум.)
Інформація про мечеть (рум.)

Эсмахан Солтан мәсете (Мангалия)
Мечеть Есмахана Султана (Мангалія)

Ғәжәпләнеп күккә бағам, уйға талам: Ниңә бөркөт кенә булып тыуманым, Ниңә миңә пар ҡанаттар бирмәнең, Ерҙе ташлап осор инем, хоҙайым!
Dyvliu sia na nebo taj dumku hadaju, Čomu ja ne sokil, čomu ne litaju? Čomu mini Bože ty kryla ne dav, Jab zemliu pokynuv i v nebo zlitav!

Осор инем бик бейеккә, болоттарға, Әрнеүҙәрем ерҙә тороп ҡалырҙар, Яҡтыһында наҙлы таң һәм ҡояштың Ҡайғы-хәсрәт, һағыштарым янырҙар.
Daleko z za chmary, podalše vid sjvitu Šukaty sy doli na hore pryvitu, I laski u soncia u zirok prosyty I v sjvitli ich jasnim sebe poliubyty.

Бала саҡтан үҙ итмәне был яҙмышым, Уға гелән өйһөҙ малай, ялсы булдым, Яҡындарым янында гел сит инем, Кем йылмайып иркәләһен үгәй улды?
Bo doli šče z milu kažu-sj ja neliubyj, Ja najmyt u neji chlopciuha prybludnyj; Čužyj ja u doli čužyj u liudej, Chyba kto kohaje neridnych ditej?

Ҡайғыларым дуҫҡа һанап,наҙға сарсап Йәшәй бирәм аһ-зарҙарға сыҙап, түҙеп, Барыр йортом, инде беләм, берәү генә - Аҡ болоттар, наҙлы ҡояш, зәңгәр күгем! Бында аһ-зар, бында ҡайғы!
Kochaju sia lychom i ščastia neznaju I hirko bez doli svij vik korotaju; I v horiu zpiznav ja, ščo tyljko odna Dalekoje nebo – moja storona.

Бер мәлгә Күккә баҡһам, күтәрелә күңелем, Үкһеҙ йәтим икәнемде онотам - Уйҙарымда мин бәхетһеҙ түгелмен! Иңдәремдә ҡанаттарым булһамы, Ерҙе ташлап осор инем бейеккә, Етеҙ бөркөт булып күкте ҡосормон Күк ҡорамын мәңгелеккә төйәкләп! 17.05.2016. Перевод Лилии Сакмар (башкирская поэтесса)
I na sjviti hirko! – jak stane šče hirše, Ja očy na nebo, mini veselijše, I v dumkach zabudu , ščo ja syrota I dumka daleko vid sjvita lita! – Tak, dajtež my krylia, Ja zemliu pokynu I na novosilia Orlom bystrokrylym u nebo poljnu I v chmarach vid sjvita na vik utonu!

Турбов паркы — Винница өлкәһенең Липовецк районы Турбов ҡала тибындағы ҡасабанда урынлашҡан тәбиғәт һәйкәле.
Турбівський парк — пам'ятка природи, що знаходиться у смт Турбів Липовецького району Вінницької області.

Турбов паркы XIX быуат уртаһында йәш имән үҫентеләре нигеҙендә формалаша башлай. Ундағы имән ағастарының иң ҡартына хәҙер 300 йәш. эш итеү нигеҙендә дубова үҫентеләр.
Турбівський парк став формуватись ще в середині XIX століття на основі існуючих дубових насаджень.

Иң күп йәше-һирәк осрай торған ағас етә 300 йыл.
Найбільший вік окремих дубів сягає понад 300 років.

Парк нигеҙе "Ғәҙәти имән" тоҡомонан тора.
Порода дерева «дуб звичайний» є основою парку.

Ағастарҙы паспортлаштырыу менән шөғөлләнеүсе Подольск үҙәге хеҙмәткәрҙәре Турбов ауыл срветы ҡарары менән 2007 йылдың 20 майында урындағы әһәмиәткә эйә тәбиғәт һәйкәле өсөн бүленгән майҙанда 183 имәндең йәше бер быуаттан күберәк тип билдәләнә.
Займаючись паспортизацією дерев фахівці Подільського центру прав людини встановили, що на території площею 4,7 га, відведеній рішенням Турбівської селищної ради під створення пам'ятки природи місцевого значення станом на 20 травня 2007 року росте 183 дерева породи «дуб звичайний» віком 100 і більше років.

Ағастарҙы ултыртыу буйынса схема төҙөлә.
Складено схему насаджень з позначенням розміщення кожного дерева.

Парк тураһында легенда
Легенда про парк

Һүрәтләнеше
Опис

Тәбиғи урман Төньяҡ Донец йылғаһының һул яҡ ярында ҡала, ә уң яҡ ярҙы улар Хоботок хуторынан төньяҡтараҡ урынлашҡан Хоботок урманына инә[2].
Природні заплавні ліси залишились в достатній кількості на лівому березі річки Сіверський Донець, на правому вони увійшли до складу урочища Хоботок, яке розташоване в на північ від хутора Хоботок[2].

Урман Каменск территориаль урман хужалығы бүлегенең Калитва участка урмансылығының 70-се квадратына ҡарай[2].
Урочище розміщується у 70 квадраті Калітвенського дільничого лісництва Каменського територіального відділу лісництва[2].

Дөйөм майҙаны 31,0 гектар[4].
Загальна площа складає 31,0 га[4].

Урман территорияһында Ростов өлкәһенең Ҡыҙыл китабына индерелгән ике төр ҡош йәшәй.
На території урочища водяться 2 види птахів, які були занесені до Червоної книги Ростовської області — це білоокий нирок та курганник.

Ағастарҙан тирәк, муйыл, имән, аҡ тал, терн һәм башҡалар киң таралған.
Серед дерев, поширені такі види, як тополя, черемха, дуб, верба біла, терен, берест, крушина.

Йәнлектәр араһында илек, урман сысҡаны, туҙбаш йылан, кеҫәртке, терпеләр бар. Урман һыу һаҡлау, дым тотоу функцияһынан тыш, грунтты ла һаҡлай.
Серед фауни є козулі, лісні миші, синиці великі, вужі, ящірки, вяхирі, землерийки, їжаки білогруді. Урочище, окрім виконання водозахисної функції, захищає ще є грунти.

Был территорияла эрозияға ҡаршы көрәш һәм ташлы ерҙәрҙе рациональ файҙаланыу буйынса тикшеренеүҙәр үткәрелә[3].
На цій місцевості проводяться дослідження по питанням боротьби з ерозією та раціональним використання кам'янистих земель[3].

Объект тәбиғәтте, һыуҙы һаҡлау һәм фәнни әһәмиәткә эйә.
Об'єкт має природоохоронне, наукове та водоохоронне значення.

Урман территорияһында мал көтөү, еләк-емеш йыйыу тыйыла[2].
На території урочища заборонений випас худоби, збір ягід[2].

Был ерҙә экологик туризм үҫешә[1].
На місцевості розвивається екологічний туризм[1].

"Хоботок" урманы — Рәсәйҙең Ростов өлкәһе Каменск районы территорияһында урынлашҡан төбәк әһәмиәтендәге тәбиғәт һәйкәле комплексы[2].
Урочище «Хоботок» — комплексна пам'ятка природи регіонального значення[2], яка розташована на території Каменського району Ростовської області Росії.

Ростов өлкәһенең Тирә-яҡ мөхитте һәм тәбиғәт ресурстарын һаҡлау комитетына буйһона[3].
Підпорядковується Комітету з охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Ростовської області[3].

Урман 1965 йылда барлыҡҡа килә[1].
Урочище було створено в 1965 році[1].

Эмна Мизуни (араб. آمنة الميزوني) — Тунистың онлайн-активисы, ирекле журналист, коммуникациялар һәм бизнес буйынса эксперт.
Емна Мізуні (араб. آمنة الميزوني‎) — туніська онлайн-активістка, вільна журналістка, експерт із комунікацій та керівник бізнесу.

Туниста RightConды уңышлы әҙерләүҙә ярҙам иткәндән һуң, 2019 йылдың июлендә уны глобаль Access Now директорҙар советы функция башҡарыусы, нейтралитет селтәрендә кеше хоҡуҡтары буйынса халыҡ-ара коммерция булмаған төркөм[1] [2] етәксеһе итеп һайлайҙар.
Після успішної допомоги в підготовці RightCon Tunis, у липні 2019 року її призначили виконувати функції в глобальній раді директорів Access Now, міжнародної некомерційної групи прав людини у відкритому Інтернеті.